В історичних хроніках від 16 століття згадується невеличке поселення Містки, що притулилося на правому березі річки Рати, на півдорозі між Жовквою та Белзом.
Польський король Сигізмунд II Август, який 23 липня 1549 р. видав привілей на прохання белзького, люблінського старости, графа Станіслава Тенчинського, згідно з яким селу надали статус міста з одночасним запровадженням магдебурзького права. Це в історії рідкий випадок, коли дату заснування міста відомо з точністю до дня. Із вдячності мешканці вирішили назвати місто Августів — на честь короля, який призначив першим його війтом Андрія Рокицького.
Місто процвітало: в 1616 р. тут жило 36 пекарів, 20 шевців, працювали різники, броварня, воскобійня, солодівні, розвивався гутній промисел. Татарам було заздрісно – і вони в 1662р. напали на місто й майже повністю зруйнували його, вбивши та забравши в «ясир» багатьох мешканців.
Від XIX ст. дедалі більшої ваги в структурі промисловості міста набуває виробництво «терпентини», «каніфолії», скипидару, різноманітних смол. Неважко помітити, що все це — продукти переробки соснової живиці, яку заготовляли в навколишніх лісах.
Нову сторінку в історію поселення вписав у 1846р. тодішній власник Великих Мостів Юзеф Удрицький (Józef Udrycki), звівши великий корпус військових казарм. Так Великі Мости пов’язали свою долю з військовими – і військові частини до цього часу розміщуються в старих казармах.
На початку ХХ ст. в містечку зводиться цегляна модерністична синагога, що частково збереглася до нашого часу. В синагозі після Другої світової був склад продовольчих товарів, та вже з 1950-х споруда стояла пусткою. Зараз в колишній божниці зберігається кілька мацев з великого міського кіркуту, що не зберігся.
